Американська тенісистка поспілкувалася з журналістами після перемоги на турнірі WTA 1000 у Цинциннаті, де у фіналі обіграла співвітчизницю Джессіку Пегулу.
– Це був неймовірний теніс. Гадаю, ви дуже задоволені своєю грою. І я хотів би запитати про цей своєрідний момент замкненого кола. Торік після поразки ви плакали на парковці, а тепер поруч із вами стоїть трофей. Розкажіть про цей шлях.
– Так, думаю, це був довгий шлях, але я щаслива. Очевидно, у мене попереду ще багато років у тенісі, але минулого року я просто була розчарована своєю грою і відчувала, що регресую. А жоден спортсмен не хоче так себе почувати. Завжди хочеться відчувати, що ти стаєш кращою, а в найгіршому разі хоча б не погіршуєшся і залишаєшся на тому самому рівні. Тож торік я опинилася у дивній ситуації й ухвалила раптові рішення, на які більшість людей, напевно, не наважилася б безпосередньо перед турніром Grand Slam. Але, думаю, воно того варте. І, очевидно, я відчуваю величезну різницю. Між тією гравчинею, якою я була минулого року, і тією, якою є зараз, – просто день і ніч.
– Ви виграли цей титул три роки тому, а потім перемогли на US Open. Що зробило цей титул іншим і особливим для вас? І чим ваш підхід до US Open відрізняється від того, що було три роки тому?
– Не знаю. Чесно кажучи, я не думаю, що цей результат є показником того, що в Нью-Йорку я теж виступлю добре чи щось подібне. Тому я особливо на це не зважаю. Але, безумовно, важливо їхати туди з розумінням, що я здатна знаходити рішення у складних матчах. У Нью-Йорку буде важко, але я знаю, які якісні перемоги здобула цього тижня. Знаю, що здатна знаходити вихід із ситуації, навіть коли не демонструю свій найкращий теніс. Водночас я знаю, що можу показувати той чудовий теніс, який, на мою думку, демонструвала цього тижня. Тож я просто вчуся бути агресивнішою і сподіваюся, що зможу використати цей досвід у Нью-Йорку.
– Мені просто цікаво: труднощі, про які ви розповідали минулого року, окрім технічної складової, зробили ваш характер сильнішим?
– Так, безумовно. Думаю, мої тренери чудово попрацювали над моїм психологічним станом, допомогли мені по-новому вибудувати своє мислення й нагадали, якою гравчинею я є. Мені здається, я трохи це втратила. Можливо, іноді я піддавалася впливу стороннього шуму, наприклад, коли деякі люди навіть казали, що мені просто пощастило виграти певні титули та все таке. Але тепер я відчуваю, що перебуваю в такому стані, коли розумію, що я заслуговую на все, чого досягла. І я дуже важко заради цього працювала. І я розумію, що тією гравчинею, якою була два роки чи рік тому, я була лише на одному етапі свого шляху. Навіть цей турнір, навіть якби я тут виступила невдало, – це лише невелика частина моєї історії. Але мені здається, що протягом останніх кількох турнірів, починаючи після Ролан Гаррос, я граю саме в той теніс, який хотіла демонструвати. І тепер, схоже, приходять і результати. Раніше на пресконференціях я казала: “Мені здається, я роблю все правильно, але результатів немає”. А тепер результати є, і мені просто потрібно зосередитися на тому, щоб продовжувати ставати кращою. Чесно кажучи, тільки на цьому.
– Артур Фіс говорив про критику, яку отримував у Франції, коли був травмований. І Іга Швьонтек після свого останнього титулу в Торонто теж говорила приблизно про те саме. Мені просто цікаво, наскільки важко не слухати все це, не звертати уваги на те, що люди говорять, навіть якщо ви намагаєтеся якось відгородитися від цього?
– Чесно кажучи, я просто приймаю це і пропускаю через себе. Я така: “Окей, як завгодно”. Ні, якщо серйозно, думаю, у тебе може бути кілька невдалих тижнів у турі і люди одразу кажуть: “Все, з нею покінчено”, і починають говорити всілякі дурниці. Наш сезон триває із січня до листопада. Є дівчата, які неймовірно виступали протягом усього сезону, наприклад, Іга чи Арина. Але цілком нормально, що в якийсь момент у когось настає складний період. Ніхто не може бути на висоті всі 10, чи скільки там, 15 років своєї кар’єри. Це буквально неможливо. Будуть невдалі місяці й невдалі турніри. Найважливіше, чого я навчилася, – просто зосереджуватися на собі й продовжувати ставати кращою. Як і в усьому: наполеглива праця не бреше, і результати прийдуть. Так, саме цього я й навчилася – довіряти процесу.
– Чи відчуваєте ви, що відкрито відповідати на критику, особливо на критику в інтернеті, додає вам сил? Особливо після перемоги на турнірі?
– Так, думаю, приємно виявитися правою в певних речах. Але, очевидно, є й обґрунтована критика, і часом я думаю: “Знаєте що? Тут ви маєте рацію”. А є така критика, коли люди просто підхоплюють одну думку за іншою і починають тебе добивати. І я думаю: ось на це вже не варто звертати уваги. Іноді я отримую критику на кшталт: “Тобі не варто було бити цей укорочений удар”. І я така: “Знаєте що? Можливо, ви маєте рацію. І це нормально”. Але коли це переходить у щось на кшталт: “Вона нікудишня, “Вона виграла US Open лише тому, що їй пощастило” чи щось подібне, тоді я думаю: “Окей. Якщо ви хочете мене критикувати – будь ласка. Ви вільні це робити. І ви вільні перевершити мене. Я із задоволенням подивлюся, чи зможете ви це зробити”.
– У шести матчах тут ви здобули п’ять перемог у двох сетах. Чи вважаєте ви цей турнір, можливо, найкращим і найбільш цілісним у вашій кар’єрі або принаймні за останній час?
– Я б сказала, що або цей турнір, або Вухань. Не пам’ятаю, як саме склався мій турнір у Вухані, але здається, там я теж досить упевнено проходила суперниць. Тож так. Було навіть смішно, бо багато моїх уболівальників казали: “Я більше не витримую цих матчів у трьох сетах”, а мама взагалі стогнала, показуючи, як у неї то підвищується, то падає пульс. Тож сподіваюся, цього тижня я дала своїй команді трохи перепочити. Не можу сказати того самого про Нью-Йорк, бо там турнір Grand Slam. Але я точно про це думала. Заради власного психологічного й фізичного стану я намагалася завершувати ці матчі у двох сетах.
– Чи відчуваєте ви, що входите в якийсь особливий стан, коли у вас така серія?
– Так, безумовно. Думаю, ти почуваєшся дедалі впевненіше. У кожному матчі я відчувала дедалі більше впевненості, більше довіряла роботі, яку виконала, і тренуванням. Найскладнішим було перенести те, як я тренуюся, безпосередньо в матч. І я не думаю, що повністю цього досягла. Є певні удари, під час яких я, можливо, трохи сповільнювала рух. Але сьогодні я більш ніж достатньо грала так, як тренувалася.